мімікрія
МІМІКРІ́Я, ї, ж.
1. Подібність одних тваринних чи рослинних організмів до інших або до предметів навколишнього середовища; здатність наслідувати навколишнє середовище з метою самозбереження.
Природа чудовий митець .. Взяти хоч би забарвлення тварин, птахів і комах. Здебільшого їх колір зумовлюється природними умовами, в яких вони живуть, і часто має захисне значення. Це явище зветься мімікрією (з наук.-попул. літ.).
2. перен., книжн. Безпринципне пристосування до оточення, до умов життя.
Заряд ненависті в комедіях М. Куліша діє і зараз .. Як добре бачив драматург здатність цих прошарків [міщанства, чиновництва] до мімікрії, хамелеонства, підлоти і зрадництва (з газ.);
Ставлення російської плутократії до українства залишається незмінним, до якої б соціальної мімікрії не вдавалася (Ю. Смолич);
У романі О. Чорногуза [“Аристокарт із Вапнярки”] розвінчується паразитування, пристосовництво, соціальна мімікрія (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)