мінливий
МІНЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який швидко або часто змінюється.
Забарвлення раків дуже мінливе, але, як правило, підходить під колір ґрунту, на якому вони живуть (з навч. літ.);
Оксана з прихованою тривогою спостерігала настрій Богуна. То він веселий, то сумний – мінливий, наче хвиля (Я. Качура);
Вони [лісові ґрунти] неоднорідні, мають дуже значну кислотність і мінливу кількість поживних речовин (з наук. літ.);
// у знач. ім. мінли́ве, вого, с. Те, що швидко змінюється.
Багатство живописання людської особи не перетворюється в самоціль [у Л. Толстого]; у мінливому письменник вміло показує стале, типове, яке зрештою і визначає оцінку персонажа (з наук. літ.);
// Який зазнає різких змін (про погоду).
Погода дуже мінлива. Вона змінюється не тільки протягом доби, але навіть протягом кількох годин (з навч. літ.);
Нинішньої осені погода в Донбасі була на диво мінлива (з газ.);
// Який триває недовго (про щастя).
Але щастя людське – мінливе, і почесні обов'язки державного ката недовго давали Кемпбелові забезпечений додатковий прибуток (І. Кулик).
2. З переливами відтінків, тонів (про барви, звуки тощо).
Ніжна, тепла блакить неба відбивалася мінливими барвами в напрочуд спокійній затоці (Ю. Мокрієв);
Дівчина .. струшує кучерями, любуючись їх мінливим блиском (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)