мінливий
МІНЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який швидко змінюється.
Забарвлення раків дуже мінливе, але, як правило, підходить під колір грунту, на якому вони живуть (Зоол., 1957, 35);
Оксана з прихованою тривогою спостерігала настрій Богуна. То він веселий, то сумний — мінливий, наче хвиля (Качура, II, 1958, 474);
// у знач. ім. мінли́ве, вого, с. Те, що швидко змінюється.
Багатство живописання людської особи не перетворюється в самоціль [у Л. Толстого]; у мінливому письменник вміло показує стале, типове, яке зрештою і визначає оцінку персонажа (Рад. літ-во, 1, 1961, 46);
// Який зазнає різких змін (про погоду).
Погода дуже мінлива. Вона змінюється не тільки протягом доби, але навіть протягом кількох годин (Фіз. геогр., 5, 1956, 94);
Нинішньої осені погода в Донбасі була на диво мінлива (Літ. газ., 8.І 1957, 1);
// Який триває недовго (про щастя).
Але щастя людське — мінливе, і почесні обов’язки державного ката недовго давали Кемпбелові забезпечений додатковий прибуток (Кулик, Записки консула, 1958, 190).
2. З переливами відтінків, тонів (про барви, звуки тощо).
Ніжна, тепла блакить неба відбивалася мінливими барвами в напрочуд спокійній затоці (Мокр., Острів.., 1961, 26);
Дівчина.. струшує кучерями, любуючись їх мінливим блиском (Вільде, На порозі, 1955, 218).
Словник української мови (СУМ-11)