мінливо
МІНЛИ́ВО. Присл. до мінли́вий.
Якась глибока задумливість.. і тривога.. — все це мінливо відбивалося на його голеному, моложавому, з високим лобом, обличчі (Коцюба, Нові береги, 1959, 12);
Вони [лелеки] прямують аж он туди на торфища, де зеленіє лужок і сріблиться мінливо листям молодий осиковий гай (Збан., Єдина, 1959, 6).
Словник української мови (СУМ-11)