мінливо
МІНЛИ́ВО. Присл. до мінли́вий.
Якась глибока задумливість.. і тривога.. — все це мінливо відбивалося на його голеному, моложавому, з високим лобом, обличчі (Коцюба, Нові береги, 1959, 12);
Вони [лелеки] прямують аж он туди на торфища, де зеленіє лужок і сріблиться мінливо листям молодий осиковий гай (Збан., Єдина, 1959, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мінливо — мінли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мінливо — Присл. до мінливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мінливо — МІНЛИ́ВО. Присл. до мінли́вий. Якась глибока задумливість .. і тривога .. – все це мінливо відбивалося на його голеному, моложавому, з високим лобом, обличчі (Г. Коцюба); Вони [лелеки] прямують аж он туди на торфища, де зеленіє лужок і сріблиться мінливо листям молодий осиковий гай (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах