1. Словник української мови в 11 томах

мінливість

МІНЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. мінли́вий.

Він водив очима по кімнаті, і густі, відтопирчені [відстовбурчені] крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Досв., Вибр., 1959, 251);

Майже скрізь весна відзначається мінливістю погоди (Рад. Укр., 2.IV 1946, 1);

Мене все життя ваблять і хвилюють зорі — їхня довершена і завжди нова краса і таємнича мінливість (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінливість — мінли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мінливість — [м'інлив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. мінливість — -вості, ж. Властивість за знач. мінливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мінливість — МІНЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. мінли́вий. Він водив очима по кімнаті, і густі, відтопирчені [відстовбурчені] крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах