мінливість

МІНЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. мінли́вий.

Він водив очима по кімнаті, і густі, відтопирчені [відстовбурчені] крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Досв., Вибр., 1959, 251);

Майже скрізь весна відзначається мінливістю погоди (Рад. Укр., 2.IV 1946, 1);

Мене все життя ваблять і хвилюють зорі — їхня довершена і завжди нова краса і таємнича мінливість (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 178).

Значення в інших словниках

1. мінливість — мінли́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мінливість — [м'інлив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. мінливість — -вості, ж. Властивість за знач. мінливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мінливість — МІНЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. мінли́вий. Він водив очима по кімнаті, і густі, відтопирчені [відстовбурчені] крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Олесь Досвітній)...  Словник української мови у 20 томах