мінливість

МІНЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.

Властивість за знач. мінли́вий.

Він водив очима по кімнаті, і густі, відтопирчені [відстовбурчені] крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Олесь Досвітній);

Майже скрізь весна відзначається мінливістю погоди (з газ.);

Мене все життя ваблять і хвилюють зорі – їхня довершена і завжди нова краса і таємнича мінливість (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. мінливість — мінли́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мінливість — [м'інлив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. мінливість — -вості, ж. Властивість за знач. мінливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мінливість — МІНЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. мінли́вий. Він водив очима по кімнаті, і густі, відтопирчені [відстовбурчені] крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах