мінний

МІ́ННИЙ, а, е.

Прикм. до мі́на².

Одне поранення було мінними осколками в спину й бік (О. Довженко);

// Який стріляє мінами.

Мінний апарат;

// Такий, при якому застосовуються міни.

На зміну старому методу прийшло відбивання руди глибокими свердловинами. Воно стало витісняти мінний відбій – відбій масовим обваленням (з газ.);

Тікайте, сердешні, почавсь артналіт!.. Уранці – гарматний, увечері – мінний (І. Нехода).

Значення в інших словниках

1. мінний — мі́нний прикметник від: мі́на — снаряд  Орфографічний словник української мови
2. мінний — -а, -е. Прикм. до міна II. || Який стріляє мінами. || Такий, за якого застосовуються міни. Мінне поле — місцевість, де закладено міни, а також ділянка моря, озера з мінним загородженням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мінний — МІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до мі́на². Одне поранення було мінними осколками в спину й бік (Довж., І, 1958, 300); // Який стріляє мінами. [Комісар:] Навести мінні апарати на тих, хто підійме жовто-блакитний прапор (Корн.  Словник української мови в 11 томах