мінний

мі́нний

-а, -е.

Прикм. до міна II.

|| Який стріляє мінами.

|| Такий, за якого застосовуються міни.

Мінне поле — місцевість, де закладено міни, а також ділянка моря, озера з мінним загородженням.

Значення в інших словниках

1. мінний — мі́нний прикметник від: мі́на — снаряд  Орфографічний словник української мови
2. мінний — МІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до мі́на². Одне поранення було мінними осколками в спину й бік (О. Довженко); // Який стріляє мінами. Мінний апарат; // Такий, при якому застосовуються міни. На зміну старому методу прийшло відбивання руди глибокими свердловинами.  Словник української мови у 20 томах
3. мінний — МІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до мі́на². Одне поранення було мінними осколками в спину й бік (Довж., І, 1958, 300); // Який стріляє мінами. [Комісар:] Навести мінні апарати на тих, хто підійме жовто-блакитний прапор (Корн.  Словник української мови в 11 томах