1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мінний

мі́нний

-а, -е.

Прикм. до міна II.

|| Який стріляє мінами.

|| Такий, за якого застосовуються міни.

Мінне поле — місцевість, де закладено міни, а також ділянка моря, озера з мінним загородженням.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінний — мі́нний прикметник від: мі́на — снаряд Орфографічний словник української мови
  2. мінний — МІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до мі́на². Одне поранення було мінними осколками в спину й бік (О. Довженко); // Який стріляє мінами. Мінний апарат; // Такий, при якому застосовуються міни. На зміну старому методу прийшло відбивання руди глибокими свердловинами. Словник української мови у 20 томах
  3. мінний — МІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до мі́на². Одне поранення було мінними осколками в спину й бік (Довж., І, 1958, 300); // Який стріляє мінами. [Комісар:] Навести мінні апарати на тих, хто підійме жовто-блакитний прапор (Корн. Словник української мови в 11 томах