мінний
МІ́ННИЙ, а, е.
Прикм. до мі́на².
Одне поранення було мінними осколками в спину й бік (О. Довженко);
// Який стріляє мінами.
Мінний апарат;
// Такий, при якому застосовуються міни.
На зміну старому методу прийшло відбивання руди глибокими свердловинами. Воно стало витісняти мінний відбій – відбій масовим обваленням (з газ.);
Тікайте, сердешні, почавсь артналіт!.. Уранці – гарматний, увечері – мінний (І. Нехода).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мінний — мі́нний прикметник від: мі́на — снаряд Орфографічний словник української мови
- мінний — -а, -е. Прикм. до міна II. || Який стріляє мінами. || Такий, за якого застосовуються міни. Мінне поле — місцевість, де закладено міни, а також ділянка моря, озера з мінним загородженням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мінний — МІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до мі́на². Одне поранення було мінними осколками в спину й бік (Довж., І, 1958, 300); // Який стріляє мінами. [Комісар:] Навести мінні апарати на тих, хто підійме жовто-блакитний прапор (Корн. Словник української мови в 11 томах