мінорний
МІНО́РНИЙ, а, е.
1. Стос. до мінору (у 1 знач.).
Мінорний лад (соль-мінор) надає музиці відтінку ніжної жіночності, тендітності, якоїсь просвітленості барв (з наук. літ.);
Похиливсь [Мамай] у задумі, бренькнув стиха, взяв кілька мінорних акордів, а далі заграв, що само спливло зараз – “Повій, вітре, на Вкраїну”... (А. Головко).
2. перен., розм. Смутний, журливий.
Тужливі вигуки пернатих співців ночі цілком гармоніювали з мінорним настроєм кандидата геологічних наук (Л. Дмитерко);
Напівтемрява і журний спів настроювали глядачів на мінорний лад (В. Минко).
Словник української мови (СУМ-20)