мінорний
МІНО́РНИЙ, а, е.
1. Стос. до мінору (у 1 знач.).
Мінорний лад (соль-мінор) надає музиці відтінку ніжної жіночності, тендітності, якоїсь просвітленості барв (Укр. клас. опера, 1957, 17);
Похиливсь [Мамай] у задумі, бренькнув стиха, взяв кілька мінорних акордів, а далі заграв, що само спливло зараз — "Повій, вітре, на Вкраїну"… (Головко, І, 1957, 301).
2. перен., розм. Смутний, журливий.
Тужливі вигуки пернатих співців ночі цілком гармоніювали з мінорним настроєм кандидата геологічних наук (Дмит., Розлука, 1957, 100);
Напівтемрява і журний спів настроювали глядачів на мінорний лад (Минко, Ясні зорі, 1951, 186).
Словник української мови (СУМ-11)