мірити
МІ́РИТИ, рю, риш, недок., кого, що, без прям. дод., розм.
Те саме, що мі́ряти.
Нині ударом пропелера краємо, Мірим незміряний простір і час (Л. Первомайський);
Він .. поглядом мірив бідного Максима від ніг до голови (І. Франко);
Де я мірю, там я вцілю, Де я важу, там я вражу (з думи).
Словник української мови (СУМ-20)