мірити
МІ́РИТИ, рю, риш, недок., перех. Те саме, що мі́ряти.
Нині ударом пропелера краємо, Мірим незміряний простір і час (Перв., І, 1958, 47);
Він.. поглядом мірив бідного Максима від ніг до голови (Фр., VI, 1951, 31);
Де я мірю, там я вцілю, Де я важу, там я вражу (Думи.., 1941, 170).
Словник української мови (СУМ-11)