мірошник
МІРО́ШНИК, а, ч.
Власник млина; той, хто працює в млині; мельник.
Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався (Л. Глібов);
За столом сиділа Одарка поруч з мірошником з панського млина (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. З комори вибіг Василь Боринець, заборошнений [запилений борошном], як мірошник (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)