мірошник
МІРО́ШНИК, а, ч. Власник млина; той, хто працює в млині; мельник.
Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався (Гл., Вибр., 1951, 13);
За столом сиділа Одарка поруч з мірошником з панського млина (Н.-Лев., II, 1956, 54);
*У порівн. З комори вибіг Василь Боринець, заборошнений [запилений борошном], як мірошник (Чорн., Визвол. земля, 1959, 170).
Словник української мови (СУМ-11)