містерія
МІСТЕ́РІЯ, ї, ж.
1. У країнах античного світу та стародавнього Сходу – система культових відправ на честь деяких богів, до яких допускалися лише посвячені.
[Кай Летіцій:] Друже, ми не знаєм, які та секта наставля тенета на неофітів; і того не знаєм, яка клятьба і присяга тих в'яже, що таємних містерій доступили й до нічних зібраннів учащають (Леся Українка);
Брат прочитав їй цілу лекцію, що християнське причастя є зостаток [залишок] .. містерій (А. Кримський).
2. Середньовічна релігійна драма на біблійні сюжети.
Може, поворот до кукольної [лялькової] драми, інтермедії та містерії видається декому ретроградним, та мені здається, що се тільки про око може так виглядати (І. Франко);
Біля собору Нотр Дам де Парі на помості приготовлено було для показу лицедійство. Грали середньовічну містерію: “Страсті господнії” (П. Тичина).
3. перен. Про що-небудь, пов'язане з таємничістю, загадковістю.
Велика містерія нависла над землею, і все причаїлося, ждучи її об'явлення (М. Грушевський);
Над усією землею стояв далекий-далекий клекіт... Стихійний, .. безмежний клекіт. Мовби лемент грішників у пеклі. Містерія! якась моторошна опівнічна містерія... (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)