містечко
МІСТЕ́ЧКО¹, а, с.
Зменш.-пестл. до мі́сце.
В Люборацької коням богослова і містечко знайшлось в стайні (А. Свидницький);
Жайворонки вже спарувались і шукають собі затишне містечко для гнізда (О. Копиленко);
– О, так! Мій батько дуже впливова людина .. – Він мені давненько містечко приготував (І. Цюпа).
◇ (1) Наси́джене місте́чко (д) див. мі́сце;
(2) Те́пле місте́чко (д) див. мі́сце.
МІСТЕ́ЧКО², а, с.
1. Невелике місто.
Вільшана, або Ольшана, містечко Київської губернії, Звенигородського повіту (Т. Шевченко);
Містечко розташувалось у балці форми кривулястого рогу і, мабуть, тому й прибрало назву “Кривий Ріг” (Олесь Досвітній);
За рікою, на високому березі, розкинулось невеличке сибірське містечко Бійськ (В. Гжицький).
2. Група житлових або службових будинків, об'єднаних за своїм призначенням.
На мальовничій околиці Моринців розташувалось лікарняне містечко: центральний корпус, амбулаторія, допоміжні приміщення, парк для відпочинку хворих (з наук. літ.).
(1) Дитя́че місте́чко – позашкільний виховний заклад, який організовує дозвілля і виховання дітей;
(2) Полотня́не місте́чко – містечко, табір, що складаються з наметів.
Містечко полотняне – Палатки на стерні – Мов стайка голубина, Біліє вдалині (М. Нагнибіда).
Словник української мови (СУМ-20)