Словник української мови у 20 томах

містифікатор

МІСТИФІКА́ТОР, а, ч.

Той, хто здійснює містифікацію.

Обурюючись на настирливість містифікаторів.., я й цього листа приклав до справ (І. Кулик).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. містифікатор — містифіка́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. містифікатор — див. ОКОЗАМИЛЮВАЧ.  Словник синонімів Караванського
  3. містифікатор — -а, ч. Той, хто здійснює містифікацію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. містифікатор — див. обманщик  Словник чужослів Павло Штепа
  5. містифікатор — Містифіка́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. містифікатор — МІСТИФІКА́ТОР, а, ч. Той, хто здійснює містифікацію. Обурюючись на настирливість містифікаторів.., я й цього листа приклав до справ (Кулик, Записки консула, 1958, 218).  Словник української мови в 11 томах