місточок

МІСТО́ЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до місто́к.

Понад самісінькою Россю.., поміж купами каміння в'ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках (І. Нечуй-Левицький);

На шляху тому ярок, глибоченький ярок, а в ярку тому місточок (Остап Вишня);

Від динамічних можливостей слова учений [О. О. Потебня] перекидає місточок до складного образного цілого – художнього твору (з наук. літ.);

* Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще більше розвела й без того ветхий місточок між братами (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. місточок — місто́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. місточок — див. поміст  Словник синонімів Вусика
3. місточок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до місток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. місточок — Місто́чок, -то́чка; -то́чки, -то́чків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. місточок — МІСТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до місто́к. Понад самісінькою Россю.., поміж купами каміння в’ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. місточок — Місто́чок, -чка м. ум. отъ міст.  Словник української мови Грінченка