місточок

МІСТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до місто́к.

Понад самісінькою Россю.., поміж купами каміння в’ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках (Н.-Лев., І, 1956, 49);

На шляху тому ярок, глибоченький ярок, а в ярку тому місточок (Вишня, І, 1956, 383);

Від динамічних можливостей слова учений [О. О. Потебня] перекидає місточок до складного образного цілого — художнього твору (Рад. літ-во, 2, 1961, 46);

*Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще більше розвела й без того ветхий місточок між братами (Тют., Вир, 1964, 227).

Значення в інших словниках

1. місточок — місто́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. місточок — див. поміст  Словник синонімів Вусика
3. місточок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до місток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. місточок — МІСТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до місто́к. Понад самісінькою Россю.., поміж купами каміння в'ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках (І.  Словник української мови у 20 томах
5. місточок — Місто́чок, -то́чка; -то́чки, -то́чків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. місточок — Місто́чок, -чка м. ум. отъ міст.  Словник української мови Грінченка