місцеблюститель

МІСЦЕБЛЮСТИ́ТЕЛЬ, я, ч., церк.

Духовна особа, яка тимчасово виконує обов'язки особи вищого духовного сану.

Місцеблюститель патріаршого престолу.

Значення в інших словниках

1. місцеблюститель — місцеблюсти́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови