мітелка
МІТЕ́ЛКА, и, ж., розм.
1. Волоть очерету, проса і т. ін.
Почорнів зелений очерет і гойдає шовковими мітелками, шепоче з мерзлою осокою (В. Кучер);
[Хоменко:] У проса весь секрет – більші мітелки, більше зерна (З. Мороз).
2. Віник з таких волотей або чогось іншого, подібного до них.
Нептун же зараз взяв мітелку І вимів море (І. Котляревський);
Вбігає покоївка Лена з пір'яною мітелкою в руці (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)