мітелка

МІТЕ́ЛКА, и, ж., розм.

1. Волоток очерету, проса і т. ін.

Почорнів зелений очерет і гойдає шовковими мітелками, шепоче з мерзлою осокою (Кучер, Трудна любов, 1960, 354);

[Xоменко:] У проса весь секрет — більші мітелки, більше зерна (Мороз, П’єси, 1959, 184).

2. Віник з таких волотків або чогось іншого, подібного до них.

Нептун же зараз взяв мітелку І вимів море (Котл., І, 1952, 68);

Вбігає покоївка Лена з пір’яною мітелкою в руці (Коч., II, 1956, 155).

Значення в інших словниках

1. мітелка — міте́лка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. мітелка — -и, ж., розм. 1》 Волоток очерету, проса і т. ін. 2》 Віник із таких волотків або чогось іншого, подібного до них.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мітелка — МІТЕ́ЛКА, и, ж., розм. 1. Волоть очерету, проса і т. ін. Почорнів зелений очерет і гойдає шовковими мітелками, шепоче з мерзлою осокою (В. Кучер); [Хоменко:] У проса весь секрет – більші мітелки, більше зерна (З. Мороз).  Словник української мови у 20 томах
4. мітелка — ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. для підмітання); ДЕРКА́Ч, ДРЯПА́К (стертий); МІТЛА́, МІТО́ВКА діал. (віник на довгій палиці); МІТЕ́ЛКА (м'який віник з волотків очерету). Мотря замітала сіни.  Словник синонімів української мови