мітка
МІ́ТКА, и, ж.
Знак, зроблений на кому-, чому-небудь.
Той не сталевар, хто розпеченою сталлю не мічений... Кажуть, що раніше з цієї мітки починалося життя на заводі (М. Руденко);
– Мітку шукай. Знайшли помічені дерева і до самого обіду працювали справно, без жодного перекуру (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)