міхоноша
МІХОНО́ША, і, ч. і ж., заст.
1. Той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння.
Хто йде, їде – не минає [кобзаря]: Хто бублик, хто гроші; Хто старому, а дівчата Шажок міхоноші (Т. Шевченко);
Незабаром поховав [Гриша] діда і зостався один, як палець, поки другі старці не взяли за міхоношу (Д. Мордовець).
2. етн. Той, хто носить мішок під час колядування.
Ївга, як здоровіша, була [у колядниць] за міхоношу (Панас Мирний);
Задовго до [новорічного] свята вибираються ватажки та міхоноші, виготовляються зірки, готується святковий одяг (з наук. літ.);
* У порівн. А Василь усе за ними ходить та – як той міхоноша у колядці – носить Марусин кошик та склада, що Олена купує (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)