міч
МІЧ, мо́чі, ж., заст.
Сила.
– Та деріть дужче! – крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Г. Квітка-Основ'яненко);
Повертало сонце на південні грані; В горах полилися струмені весняні; Все кругом кипіло, і очам здавалось, Що й само каміння мочі набиралось (Я. Щоголів);
У пошані той у нас, хто працює вміло; Вміло, чесно, в повну міч (П. Воронько).
Нема́є (не ста́не) мо́чі див. нема́.
◇ Вибива́тися / ви́битися з сил (з си́ли, з мо́чі, з мо́ці) див. вибива́тися;
(1) Ви́битися з мо́чі (д) див. вибива́тися;
Що (скі́льки) [є] мо́чі <�З усіє́ї мо́чі> див. бу́ти.
Словник української мови (СУМ-20)