мішатися
МІША́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок.
1. З'єднуватися, зливатися з чим-небудь.
Дух свіжого чаю мішався з озонованим повітрям (М. Коцюбинський);
Потім почав [пілот] марити, слова мішалися з стогоном, в грудях його все зловісніше булькало, хрипіло (Ю. Бедзик);
// Втрачати чіткість обрисів; здаватися одною масою.
Софія, схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви, що мішались їй в очах, мов у тумані (Леся Українка).
2. Розташовуватися вперемішку з ким-, чим-небудь.
Тут вже темна соснина почина мішаться з дубом, липою, клениною, усе стає густіше, густіше (О. Стороженко);
Козацтво мішалося з міщанами, жінки й дівчата – з козаками, і гурт за гуртом ходили з віфлеємською зіркою з двору в двір (Іван Ле);
// Втрачаючи ясність, ставати незрозумілим, плутаним (про думки, вислови).
І думки мої мішаються, і сон мене не бере; а засну – все сниться, що на волі!.. (Марко Вовчок);
// безос. Паморочитися.
Йому починало в голові мішатися від тої бесіди, котра йому видалась цілковитою загадкою (І. Франко).
3. діал. Бентежитися (у 2 знач.), ніяковіти.
Катря і та мішалася перед удовиним поглядом (Марко Вовчок);
Стрічаючися з нею поглядом, він уже не бентежився, не мішався (І. Франко).
4. Пас. до міша́ти¹ 1.
МІША́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., розм.
Те саме, що втруча́тися 2.
– А зась не знаєш? – обізвався Кузьма Трохимович з своєї ятки, – швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся! (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Добро Хіврі, що її свекруха .. не мішається ні до чого (Грицько Григоренко);
– Ні, ти, Гнате, в це діло не мішайся (Григорій Тютюнник).
МІША́ТИСЯ.
Словник української мови (СУМ-20)