мішка

МІ́ШКА, и, ж., розм.

Те саме, що мі́шанка 1, 2.

Сіно – так: не чисте, а мішка: було там змішано і степове, і з м'якого нив'я (Сл. Б. Грінченка);

В розчинені двері конюшні чути було Маріїн гнівно-ласкавий голос до коня. Видно, мішку мішала, а він ліз (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. мішка — мі́шка іменник жіночого роду суміш розм.  Орфографічний словник української мови
2. мішка — -и, ж., розм. Те саме, що мішанка 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мішка — СУ́МІШ (сукупність предметів, рідин і т. ін. різного виду, сорту), СУ́МІШКА, МІШАНИ́НА розм., МІ́ШАНКА розм., МІШАНИ́ЦЯ розм., ПЕРЕ́МІШКА розм., МІ́ШКА розм.; СУ́РЖИК (суміш жита й пшениці, жита й ячменю і т. ін.  Словник синонімів української мови
4. мішка — МІ́ШКА, и, ж., розм. Те саме, що міша́нка 1, 2. Сіно — так: не чисте, а мішка: було там змішано і степове, і з м’якого нив’я (Сл. Гр.); В розчинені двері конюшні чути було Маріїн гнівно-ласкавий голос до коня. Видно, мішку мішала, а він ліз (Головко, II, 1957, 115).  Словник української мови в 11 томах
5. мішка — Мішка, -ки ж. 1) Палка для мѣшанія жидкости. 2) Смѣсь. Сіно — так: не чисте, а мішка: було там змішано і степове, і з м'якого нив'я. Новомоск. у. Це житце не чисте, то й піде на мішку в дерть з ячменем. Новомоск. у.  Словник української мови Грінченка