мішкуватий
МІШКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Схожий на мішок, ширший, ніж потрібно (про одяг).
Одяг на них [дітях] незугарний, мішкуватий – все перешите наспіх, .. з дорослих (В. Яворівський);
Його парадний червоний придворний мундир був мішкуватий і неохайний (О. Полторацький);
// Набряклий, опухлий, обвислий (про обличчя, щоки, живіт і т. ін.).
Поміж мішкуватими повіками недобре ворушаться потайні неблискучі очі (М. Стельмах);
Мішкуваті щоки старого затремтіли, і він кілька разів стис долонями скроні, щоб заспокоїтися (Григорій Тютюнник).
2. перен. Неспритний, незграбний у рухах, неповороткий.
Це був чоловік уже літній і зовсім непоказний з себе: невеличкого зросту, мішкуватий, одягнутий надто простенько (Яків Баш);
Коли дивитися на Дрозда в спину, його мішкувата постать .. нагадує фігуру літньої жінки (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)