набагато
НАБАГА́ТО, присл.
1. Значною мірою; дуже.
[Кравченко:] Виходить, що я хоч і запізнилася набагато, а поговорити було про що (З. Мороз).
2. з порівняльним ступенем присл. і прикм. Значно, багато.
Повітря в горах дуже прозоре, отже, і видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині (О. Гончар);
Він стояв і дивився на Великіна згори вниз, бо Великін був набагато нижчий за нього (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)