набагато
НАБАГА́ТО, присл.
1. Значною мірою; дуже.
[Кравченко:] Виходить, що я хоч і запізнилася набагато, а поговорити було про що (Мороз, П’єси, 1959, 220).
2. з порівняльним ступенем присл. і прикм. Значно, багато.
Повітря в горах дуже прозоре, отже, і видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині (Гончар, III, 1959, 114).
Словник української мови (СУМ-11)