набалдашник

НАБАЛДА́ШНИК, а, ч.

Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці.

Гергардт Пешке зодягнутий у старосвітську чорну пару, з бутоньєркою в петельці, в котелку, палиця із срібним набалдашником (Ю. Яновський);

// Оправа або потовщення на кінці деяких предметів.

Урядник .. глянув на старосту, якого він весь час легенько ляскав по плечу нагаєм з кістяним набалдашником (Л. Юхвід).

Значення в інших словниках

1. набалдашник — набалда́шник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. набалдашник — -а, ч. Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці. || Оправа або потовщення на кінці деяких предметів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набалдашник — Ґудзь  Словник чужослів Павло Штепа
4. набалдашник — НАБАЛДА́ШНИК, а, ч. Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці. Гергардт Лешке зодягнутий у старосвітську чорну пару, з бутоньєркою в петельці, в котелку, палиця із срібним набалдашником (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах