набалдашник

НАБАЛДА́ШНИК, а, ч. Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці.

Гергардт Лешке зодягнутий у старосвітську чорну пару, з бутоньєркою в петельці, в котелку, палиця із срібним набалдашником (Ю. Янов., І, 1954, 202);

// Оправа або потовщення на кінці деяких предметів.

Урядник.. глянув на старосту, якого він весь час легенько ляскав по плечу нагаєм з кістяним набалдашником (Юхвід, Оля, 1959, 126).

Значення в інших словниках

1. набалдашник — набалда́шник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. набалдашник — -а, ч. Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці. || Оправа або потовщення на кінці деяких предметів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набалдашник — Ґудзь  Словник чужослів Павло Штепа
4. набалдашник — НАБАЛДА́ШНИК, а, ч. Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці. Гергардт Пешке зодягнутий у старосвітську чорну пару, з бутоньєркою в петельці, в котелку, палиця із срібним набалдашником (Ю.  Словник української мови у 20 томах