1. Словник української мови в 11 томах

набалдашник

НАБАЛДА́ШНИК, а, ч. Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці.

Гергардт Лешке зодягнутий у старосвітську чорну пару, з бутоньєркою в петельці, в котелку, палиця із срібним набалдашником (Ю. Янов., І, 1954, 202);

// Оправа або потовщення на кінці деяких предметів.

Урядник.. глянув на старосту, якого він весь час легенько ляскав по плечу нагаєм з кістяним набалдашником (Юхвід, Оля, 1959, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набалдашник — набалда́шник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. набалдашник — -а, ч. Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці. || Оправа або потовщення на кінці деяких предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набалдашник — Ґудзь Словник чужослів Павло Штепа
  4. набалдашник — НАБАЛДА́ШНИК, а, ч. Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці. Гергардт Пешке зодягнутий у старосвітську чорну пару, з бутоньєркою в петельці, в котелку, палиця із срібним набалдашником (Ю. Словник української мови у 20 томах