набгом
НА́БГОМ, присл., діал.
1. Щільно; повно-повнісінько.
Набгали мішок конопель набгом (Сл. Б. Грінченка);
[Хор мурашок:] В кожній тут гілочці Скарбу багато, В кожній тут жилочці Набгом набгато (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
2. Не відриваючись, зразу.
Ладимир набгом допив горілку, а пляшку пошпурив через тин (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)