набедреник
НАБЕ́ДРЕНИК, а, ч.
1. церк. Парчевий прямокутник із зображенням хреста, який священики одержують як першу нагороду і носять з правого боку нижче пояса.
– Чи ви чули, що о. Аркадія переведено на другу парафію, а о. Феогност дістав набедреника? (М. Коцюбинський).
2. військ. Частина металевої збруї середньовічного рицаря, яка накладалася на стегно.
Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках (І. Франко);
Археологічна експедиція Дніпропетровського університету виявила поховання скіфського воїна .. Знайдено пластинчастий панцир, набедреники, шолом, сагайдак з бронзовим наконечником для стріл, що належали воїнові (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)