набелькотати

НАБЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, НАБЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що і без прям. дод., розм.

Наговорити чого-небудь незрозуміло або багато.

Ти не подумай, що мене так вразив цей плохенький доктор Еріксон. Це я все набелькотіла зі злості (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. набелькотати — набелькота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. набелькотати — Набелькота́ти, -чу́, -чеш гл. 1) Набормотать, наговорить невнятно. 2) Наболтать, наговорить много.  Словник української мови Грінченка