набелькотати

Набелькота́ти, -чу́, -чеш

гл.

1) Набормотать, наговорить невнятно.

2) Наболтать, наговорить много.

Значення в інших словниках

1. набелькотати — набелькота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. набелькотати — НАБЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, НАБЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що і без прям. дод., розм. Наговорити чого-небудь незрозуміло або багато. Ти не подумай, що мене так вразив цей плохенький доктор Еріксон. Це я все набелькотіла зі злості (Ю. Андрухович).  Словник української мови у 20 томах