набехканий
НАБЕ́ХКАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до набе́хкати.
Старшина взяв з тумбочки бія дверей свій туго набехканий “сидір” (Ю. Бедзик);
До колишнього хутора Іваськи все під'іжджали і під'їжджали підводи, набехкані по вінця їстівним (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)