набехкати
НАБЕ́ХКАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Щільно втискуючи, вкладаючи, наповнити що-небудь, набити.
О, людино! – загримів він до Романа. – Сирицею мішок набехкав! Тьху!.. Стидався би ся з таким мотлохом на переправу в'їздити! (О. Гончар);
Куме, ануте поможіть зав'язати. – Набехкав, що й не сходиться? – Так пшениця ж. Як золото... (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)