набехкати
НАБЕ́ХКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Щільно втискуючи, вкладаючи, наповнити що-небудь.
— О, людино? — загримів він до Романа. — Сирицею мішок набехкав! Тьху!.. (Гончар, III, 1959, 313).
Словник української мови (СУМ-11)НАБЕ́ХКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Щільно втискуючи, вкладаючи, наповнити що-небудь.
— О, людино? — загримів він до Романа. — Сирицею мішок набехкав! Тьху!.. (Гончар, III, 1959, 313).
Словник української мови (СУМ-11)