Словник української мови у 20 томах

набиндючуватися

НАБИНДЮ́ЧУВАТИСЯ, чуся, чуєшся, недок., НАБИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

Набирати пихатого, гордовитого вигляду.

Мовчать Микитині лакеї, набиндючившись чи п'ючи фатальну горілку, чекаючи, як ворони в степу, на мою смерть (О. Довженко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. набиндючуватися — набиндю́чуватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови