набокуватий
НАБО́КУВАТИЙ, а, е, розм.
1. Нахилений на один бік.
– Я й бачила, як вона спиняла якусь машину, тоді з шофером щось на неї стягала .. Ген-ген аж під отим набокуватим кущиком (І. Вирган);
Там цілий ліс набокуватих сосен, – мабуть такі там віяли вітри (Л. Костенко).
2. Опуклий з одного боку.
Набокувате яблуко.
Словник української мови (СУМ-20)