набокуватий
НАБО́КУВАТИЙ, а, е, розм.
1. Нахилений на один бік.
— Я й бачила, як вона спиняла якусь машину, тоді з шофером щось на неї стягала.. Ген-ген аж під отим набокуватим кущиком (Вирган, В розп. літа, 1959, 271).
2. Опуклий з одного боку.
Набокувате яблуко.
Словник української мови (СУМ-11)