набрезклий
НАБРЕ́ЗКЛИЙ, НАБРЕ́СКЛИЙ, а, с., діал.
1. Дієпр. акт. до набре́зкнути, набре́скнути.
2. у знач. прикм. Опухлий, набряклий, з в'ялою, обвислою шкірою.
Дрібні сльози розплилися по її набресклому, восковому лицю (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)