набрезклий
НАБРЕ́ЗКЛИЙ, НАБРЕ́СКЛИЙ, а, с, діал.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до набре́зкнути, набре́скнути.
2. у знач. прикм. Опухлий, набряклий, з в’ялою, обвислою шкірою.
Дрібні сльози розплилися по її набресклому, восковому лицю (Черемш., Тв., 1960, 39).
Словник української мови (СУМ-11)