набрівник

НАБРІ́ВНИК, а, ч., діал.

Дівочий головний убір з червоного або чорного плису, бархату, парчі у вигляді розширеного спереду обруча, що охоплює голову.

Марійка встала рано, на світанку, коли тонким, рожевим золотом жевріла смуга сходу, ув'язувала шовковою хусткою набрівника. Смугле, засмалене обличчя її ставало тонким і ніжним (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. набрівник — набрі́вник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. набрівник — Набрівник, -ка м. Дѣвичій головной уборъ изъ краснаго или чернаго плису или бархату, также изъ парчи, — родъ широкаго обруча, расширеннаго спереди, охватывающаго голову. Лохв. и Гадяц. у. Сл. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка